...От уявіть: вам вісімнадцять років,
Попереду - життя і небокраї!..
Та кисень вам свідомість повертає:
Ви інвалід безногий, одинокий,
У полі зору ліків лиш розмаї,
У вас нема житла і всім ви винні,
Час згаяно, освіту не здобуто,
Тяжінням тіло до візка прикуто,
Потреби ніяк вам свої первинні -
Не витівки, біологічні суто -
Самому хоч би як задовольнити,
Держава та, де ви прийшли до тями,
До мачухи подібна, не до мами,
І іншим всім, подібним вам, лиш скніти
Державні дозволятимуть програми,
І недержавні теж неефективні,
Грошей, людей на всіх не вистачає...
Аж тут наркоз свідомість відбирає,
І знову юність, перспективи дивні,
Життя прекрасне! - підсвідомість знає,
На вас чекає стос метаморфоз...
Щасливі всі і всі на краще...
Життя складається путяще...
Без сліз, без болю... без загроз...
От тільки б... ще... тривав... наркоз...
2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504694
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2014
автор: Максим Тарасівський