Останнім часом часто чую голос
Звучить в мені у серці та думках.
І бачу лан, дозрілий житній колос
І жінку з немовлятком на руках.
Той голос, що лунає десь з дитинства
Летить сюди крізь глибину років.
Такий ласкавий, голос материнства
Такий знайомий, колисковий спів.
І моє серце вже частіше б`ється
І спогади турбують розум мій.
А чи насправді, чи мені здається
Що я стою посеред своїх мрій.
Я засинав і чув знайомі звуки
Я прокидався, чув приємний спів.
Та підіймав до сонця свої руки
Із глибини незкошених ланів.
Туди де небо синє наді мною
Ця неповторно українська синь.
Мене так вабить ніжною рукою
Припасти до її святинь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504710
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.06.2014
автор: Олександр Крутій