Я з датами ніколи не дружила,
Коли хто народився забуваю...
Пробачити собі немає сили,
У тебе я пробачення благаю.
Щодня: робота, дім і знов до праці...
Твоє ось День народження минуло
Серед чужих могил, як декорацій.
Від зла на себе, зводить мені скули.
Було, що, за життя, я забувала,
Ти пробачав, сміявся лиш і все.
Така у тебе донечка недбала...
Пробач, мій татку, ти мені за це...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504791
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 12.06.2014
автор: Патара