Небо плаче косим дощем,
Та вже сліз і йому бракує
Наш щоденний сердечний щем,
Навіть, лікам згасити всує.
Кожен ранок ждемо новин,
Молим Бога, аби хороших.
П'ять загинуло чи один,
Знову десь розікрали гроші,
Хтось залишився без житла,
Містом їдуть ворожі танки,
Нищать все до самого тла
Через путінські забаганки.
Скільки жити нам ще в страху,
Доки юнь до часу ховати?..
Через карликову пиху
Їм доводиться помирати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504895
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.06.2014
автор: Патара