Поштовх...
Часом потрібен один тільки поштовх,
щоб рушити з місця,
щоб зрушити скелі,
і при цьому порушити
аморальні закони,
аксіоми природи
без найменшого докору
від гризуна усередині.
Якби можна було отримати поштовх
малесеньким коштом,
придбавши квиток на автобус,
але обов'язково без місця,
але обов'язково в час пік,
щоби благословенний чийсь лікоть
у пошуках під язик ліків
штовхнув у незачинені двері,
які отримають шанс зачинитися
всього лиш від одного падіння,
тоді стало б усе очевидним -
у автобусі стоять, а не їдуть
і автобус також не поїде
без поштовху від двигуна.
Можна стукати у зачинені двері,
які безумовно відчинять
кожному виштовханому,
який має квиток,
щоб надалі стояти в автобусі
і чекати на свою зупинку.
А можна просто піти
абсолютно безлюдними тротуарами,
розглядаючи переповнені автобуси
на закоркованих проїжджих частинах,
адже усі перешкоди
є ніщо інше, як вигадка,
і не треба чекати на випадок
коли хтось десь штовхне.
Штовхайтесь самі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505190
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.06.2014
автор: Олександр Яворський