Зелені вії оболоні,
Чарівні вигини ріки...
Верба схилилася в поклоні,
Шепоче кущик осоки...
Латаття попід берегами,
Немов персидські килими -
З яскраво-жовтими квітками,
Що так виблискують самі.
А хвилі чисті, аж прозорі,
До моря плескіт свій несуть...
Милуються ночами зорі
На неземну свою красу,
А вдень гарячі жмутки сонця
Пірнають в осяйну блакить...
Поглянеш на пучок колосся -
І хочеться на світі жить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505222
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2014
автор: Анастасія Лінчук