Колись давно,ще за часів козацтва
свобода–воленька була,
але було одне нещастя-
земля кровинкою гула.
Та воля кров’ю омивалась,
свобода-шрамами й слізьми,
а душі шаблями карались
проти москальської грози.
У бій ішли із честю люди,
в бою хай милує Господь,
вернешся-буде честь усюди,
поляжеш-серце не заводь.
Козак-страшна була людина,
він голову мечем знімав,
та ще страшніш була година,
коли він руки опускав.
Він бачив все,що можна бачить,
він знає,як ловити кулі на льоту,
але ніколи не пробачить,
що втратив брата у бою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505236
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2014
автор: Мирослава Швець