Багряний сніг посеред літа
мете хурделиця, мете,
зими торкається мій лікоть,
у невідь кане все святе.
Одне вікно у темінь ночі –
п’яніють скраплені слова,
не звиклий я такої ноші –
мій друг і подруга сова.
Якщо почати все спочатку,
то на початку був вінець
із терну… Отрути чарку
піднесли тільки під кінець.
Створено 16. 02. 2007 року, м. Львів
Опубліковано вперше
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505249
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2014
автор: Т. Василько