D.D. присвячується
я забуваю, що потрібно боятися темряви
коли Міхель поряд
коли наші руки сплітаються
в нерозривні сузір'я
я забуваю про кожен
з дитячих страхів
я тримаю цю руку міцно
аж повітря вібрує від мого тиску
я боюсь опустити руку Міхеля
я
просто
боюсь
опитись далеко
Міхель важко дихає
я ослаблюю потиск
я даю йому змогу втекти
без проблем
Міхель не хоче втікати - боїться
там,зовні, занадто холодна ніч -
від зірок
я б пішов, - каже, -
але не сьогодні
сьогодні немає, Міхель
наші дні течуть без починку
наші ночі не сплять
від гарячого тиску
від важкого дихання
моєї
найбільшої
зірки
мого крилатого Орфея
налякали зірки за вікном
так, зірки бувають занадто
гострими
зіркам не важко проколоти крила
Міхель, краще спати на руках
непотрібного, ніж крізь ніч
проповзати
з наскрізь
пробитими
крилами?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505454
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2014
автор: grotsky