…

В  мареві  ночі  невміло  купаюсь
Аж  обдираю  до  болю  лікті,
Щоб  дотягнутись  крізь  терни  стараюсь
До  потаємних,  забутих  реліквій.

Спиною  світ  підпираю  щосили
Тільки  б  не  впасти,  Боже,  не  впасти  б!
Дай,  залатаю  розірвані  крила,
Що  підітнули  у  загнаній  пастці.

Феніксом  вилечу  з  попелу  й  бруду,
Стану  рівнятись  до  вищих,  до  кращих
Волі  негідних  коритись  не  буду.
Більше  не  страшно.  Зовсім  не  страшно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505467
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.06.2014
автор: Mary Anna