ПРОМІНЬ.
Я не питаю, чи ти любиш.
Навіщо? Знаю й так, що ні.
Тобі я, як весняний промінь,
Що он - виблискує в вікні.
Є, - то і добре. А немає,
То час прийде, і буде знов.
То ж нащо в серці ще носити
До цього променя, любов?
Звичайно, він такий ласкавий,
Такий привітний бокогрій.
Але нехай перебуває
В химерному серпанку мрій.
Там його місце, там живеться
Не так погано ще йому,
Бо поки що, йому здається,
Що він ще дорогий комусь.
Нехай себе тихенько тішить
Та для гарячої душі,
Аби зайнятись чимось, пише
Свої душевні вірші.
Ох! Промінь, промінь! Любий брате,
Це видно, доля в нас така:
Собою щедро зігрівати
Чиїсь серця, чиїсь бока.
Хай бачимо,- нас ніжно люблять,
Хіба що у тривожнім сні!..
Живемо ми і служим людям,
Доки є сонце у вікні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505472
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2014
автор: dovgiy