Великі очі ще не збожеволівшої дами.

В  її  житті  не  бракло  смутку…
Красива  дівчинка  з  великими  очима.
Не  раз  і  радощів  припала  трунку.
Багато  всього  залишилось  за  плечима!

Її  добра  би  стало  всьому  світу,
Якби  не  та  одна  мала  деталь:
Бач,  не  вклонятися  ні  сонцю  й  вітру,
Ні  іншим  течіям  –  її  свята  мораль!

Історія  її  життя  занадто  скУчна,
Тому  розказувать  не  так  вже  й  є  про  що
Її    словами  описать  навряд  чи  можна!
Вже  ліпш  мовчати,  ніж  писати  аби  що.

Їй  рук  не  цілували  й  не  вклонялись.
Й  вона  цього  навряд  чи  би  хотіла
І  не  на  ній  усі  її  компанії  тримались,
Хоча  ця  дівчинка  емоцій  стримувать  не  вміла!

Їй  друзів  підбирав  здоровий  глузд,
Тому,  напевно,  їх  у  неї  було  мало!
Життя  припало  поцілунком  їй  до  уст,
Тому  вона  на  світ  не  нарікала.

Її  ненАвиділи  більшість  йшовших  поруч.
Не  знаю,  може  й  справді  не  даремно.
Із  біллю  і  печаллю  йшла  пліч-о-пліч.
Життя  її    проходило  занадто  вже  буденно…

Всіх  своїх  демонів  на  пам’ять  давно  знала,
Вони,  зізнаюсь,  їй  свободу  серед  болі  дарували…
Та  й  ангелів  увагою  нізащо  не  минала…
Самоповага  й  гордість  її  образ  ткали!

В  цієї  дівчинки  нема  думок  про  самогубство,
Хоча  її  душевні  рани  видно  на  обличчі…
Потратити  життя  на  дірку  в  скроні  –  глупство!
Їй  видно  цілий  світ  з  свого  узбіччя!

Для    світу  зАгадка  її  великі  очі,
Вона  живе  мов  тихім  омуті  чорти!
Для  неї  ж  зАгадка  –  бездомні  ночі,
Що  неприкаяно  крокують  крізь  віки.

Такою  «хворобливою»  її  зробило  сонце,
Що  випікає  світлом  чорні  рани!
Її  життя  вночі  ще  раз  почнеться,
Тоді  вона  перенесе  думки  у  океани!

У  неї  зовсім  інший  світ!  Не  ті  мотиви!
Безглуздий  край  в  якому  щастя  –  божевілля!
Вона  у  ньому  замінила  всі  прерогативи!
Там  всім  керують  психи  і  свавілля!

Я  знаю,  їй  не  довго  ще  терпіть  прийдеться!
Ще  трішки  і  її  посадять  поміж  м’які  стіни…
Не  довго  залишилося,  на  все  свій  час  прийдеться.
Але  вона  і  там  знайде  частки  своєї  віри.

Вона  і  є    така,  не  ідеал  і  не  чиясь    дрібниця  …
Вона  –  не  вигадка!  Такі  і  справді  ходять  поміж  вами…
Порожня  усмішка,  як  погляд  у  криницю…
Великі  очі  ще  не  збожеволівшої  дами….

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505510
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2014
автор: Магура