Вийду думкою із метро на Контрактовій,
Узвозом Андрія піднімусь до Музею -
Так відригне мене дракон стоголовий
Із шлунку доробок митців колізею.
Зупинюсь на історичних Кручах Дніпрових
І відчую знову Києва подих Русі
Полечу зором над Подолом до нових
Звитяг українців у святій боротьбі.
Потім зір мій упаде праворуч, на обрій,
Де сміються висотки із понад Броварів,
Відчую за ними, далеко, вже вкотре
Зойк хлопця, який за Україну згорів.
Відірвусь від землі, не фізично - ментально,
Я розпластаюсь над східним кордоном землі,
Вберу у себе лють людей моментально,
Що проти Росії разом стали в борні.
Горе є горе, але і добре - нарешті
Україна скине братське/імперське ярмо
І здобуде право віддати по честі
Життю під п'ятою, що ще є і було.
Розчинюсь тихо-тихо думками в Прийдешнє
І вже бачу падіння ворожих устроїв,
І як Україна розквітне нарешті,
І не буде владних/державних вже збоїв.
К.
16.06.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505536
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.06.2014
автор: Левчишин Віктор