Відвернулося небо від світла
Прохолодою звабила ніч
І діброва затихла столітня
Як згасає у хижині піч
І нічого ж тепе́ра не гріє
Не примножує і не горить
Поки нова блакить підоспіє
Всяке горе мене спопелить
Як без рук милосердя від бога
Без вологості свіжих долин
Буде важко позбутися смога
І байдужості темних хвилин
Буде міцно колоти у серці
І із крові збирати ефір
Поки ніч десь на схід забереться
Я не житиму зовсім, повір
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505606
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2014
автор: Poeta a terra deserta