Присіла Віра біля тину,
Втомилась, як мале дитя,
Шукала істину і правду,
Поміж людей, серед буття.
Блукала темними гаями,
Лісами з маревом брехні,
Обіцянки людей збирала,
І несла в торбі на спині.
На вітрі клятви підбирала,
Що так губились у людей,
Слова в руках свої тримала,
І пригортала до грудей.
Заплакала в долоні Віра,
В брехні заплуталась одна,
Шукає де живе Надія,
Щоб не зневірилась сама.
У павутинні слів з омани,
Живе лиш правда в тишині,
Де віра є - там слів немає,
Бо в тишині нема брехні.
Лю…
17.06.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505724
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2014
автор: Лю