Бога. Не. Існує.

"Релігія  створена  для  людей  котрі  нездатні  стримувати  себе  самі"(с)Neyden  Reed

Бога.  Не.  Існує.
Принаймні  такого,  яким  нам  його  пропонують,  яким  нам  його  пхають  у  мізки,  навіть  не  запитавши  дозволу,  яким  нас  лякають.  Я  не  вірю  ні  в  одного  бога,  який  би  став  на  сторону  церковних  щурів.  Я  не  вірю  в  жодного  бога,  який  би  змушував  вбивати  дітей  собі  ж  в  жертву,  який  нагороджує  смерть  невірних,  який  дає  інструкції,  як  саме  поводитись  із  рабами,  який  сам  у  гріху.  Я  не  вірю  у  жодного  бога,  будь-то  ІєговаАлахЯхвеСаваофІсус.  
На  землі  бога  не  існує.  Існують  гроші.  Існує  влада.  Існує  сила.  І  все.  От  вам  і  свята  трійця  "Гроші.  Влада.  Сила.",  а  все  решта,  то  просто  просто  присипана  цукровою  пудрою  єресь,  яку  ми  проковтуємо  кожного  дня.  На  колінах  проковтуємо,  зводячи  очі  доверху.  Релігія  —  це  не  більше  ніж  контроль.  Масове  знищення  інтелекту  і  здатності  самостійно,  а  головне  логічно,  мислити.  Релігія  —  це  страх,  який  нам  заганяють  підшкірно.  І  якщо  в  Середньовіччі,  я  ще  б  зрозуміла  фанатиків,  то  зараз  вони  мені  здаються  ІДІОТАМИ.  Бо  ж  віра  у  макаронного  бога,  видається  мені  адекватнішою,  ніж  та,  що  основана  на  інцесті,  педофілії  і  крові,  крові,  КРОВІ!
Просто  подумайте.  Невже  так  важко  просто  подумати?  Будь  ласка.
Що  є  ваш  Бог?  Любов?  Любов,  яка  коріниться  в  страхові,  диктатурі  і  ніколи  не  прощає?  От  просто  подумайте  :  ось  є  ви.  Вас  послали  на  землю,  для  прославляння  і  служіння  богу  вашому,  щоб  ви  тут  жили  у  бідності,  сірості  і  без  ніякого  натяку  на  щастя  (це  при  тому,  що  живемо  ми  раз).  І  ви  живете,  молитесь,  ходите  до  церкви,  рятуєте  свою,  ще  від  народження  грішну,  душу,  щоб  потім  можливо  потрапити  в  рай(а  тут  така  ремарочка:  ви  туди  потрапите,  якщо  у  вашому  роду  до  сьомого  коліна  ніхто  нічого  не  натворив,  бо  якщо  ні,  то  вам  у  пекло,  або  ж  віддавайте  когось  із  своїх  у  монахи,  вони  вимолюють  сім  поколінь(це  якщо  ви  не  знали).  І  ось  ти  молишся,  все  життя  у  всьому  собі  відмовляєш,  намагаєшся  навернути  всіх  на  шлях  істинний,  а  потім(ну,  випадково)  чи  то  загордився,  чи  то  об"ївся,  чи  прибив  когось.  І  все.  І  ти  потрапляєш  у  пекло.  Бо  ж  якщо  ти  все  життя  гульбенив,  а  потім  покаявся,  то  ти  праведник,  а  якщо  навпаки...  ех.  суши  весла.  До  чого  я  це  все  писала.  От  є  ви.  Є  ваша  душа.  Є  життя.  І  є  вічне  життя,  позаземне.  А  буде  то  раєм  чи  пеклом,  ви  маєте  заслужити  за  якихось  65  років  (плюс-мінус).  Тобто,  за  якийсь  із  гріхів,  який  ви  натворила  за  життя,  ви  будете  вічно,  ВІЧНО  коптитися  у  диму  і  варитися  у  смолі?
Тобто,  ваш  бог.  Істота,  що  наділена  найвищим  розумом,  найчистішою  любов'ю,  найщирішим  прощенням,  кидає  вас  у  пекло,  за  якийсь  мирський  грішок.  Назавжди.  Довічно.
Ви  собі  масштаби  розумієте?  Чесно?
Бог,  якого  нам  пропонують,  схожий  на  мале,  примхливе,  самозакохане  дитя.  І  аж  ніяк  не  на  досконалість  розуму.  Мстиве,  егоїстичне  дитя.
Я  не  вірю  у  такого  бога.  Я  не  вірю  людям,  які  мені  розказують  про  нього,  які  повчають  тебе  як  жити.  А  самі  потім  п'ють,  зраджують,  жиріють,  бо..  можна  буде  помолитись.  І  на  все  тобі  буде  прощення.  Бо  ж  бог  прощає  тих,  хто  молиться,  хто  прославляє  його.  Це,  як  шеф,  на  роботі,  якому  потрібно  постійно...(ну,  ви  ж  мене  зрозуміли).  Бо  інакше  не  буде  тобі  ні  премії,  ні  підвищення,  і  взагалі  тебе  можуть  поперти  з  роботи(  у  пекло,  наприклад).

Бога.  Не.  Існує.  
Принаймні  того,  яким  його  нам  пропонують.
Я  не  вірю  у  жодного  бога,  якого  нам  пропонують.  Я  не  вірую  жодній  релігії.  Ібо  релігія  створила  свого  бога.  Вигідного  саме  для  неї.  Вигідного,  для  якоїсь  групи  людей.  Для  контролю.
Бога  створили  люди.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505962
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2014
автор: Жабокрик