"Релігія створена для людей котрі нездатні стримувати себе самі"(с)Neyden Reed
Бога. Не. Існує.
Принаймні такого, яким нам його пропонують, яким нам його пхають у мізки, навіть не запитавши дозволу, яким нас лякають. Я не вірю ні в одного бога, який би став на сторону церковних щурів. Я не вірю в жодного бога, який би змушував вбивати дітей собі ж в жертву, який нагороджує смерть невірних, який дає інструкції, як саме поводитись із рабами, який сам у гріху. Я не вірю у жодного бога, будь-то ІєговаАлахЯхвеСаваофІсус.
На землі бога не існує. Існують гроші. Існує влада. Існує сила. І все. От вам і свята трійця "Гроші. Влада. Сила.", а все решта, то просто просто присипана цукровою пудрою єресь, яку ми проковтуємо кожного дня. На колінах проковтуємо, зводячи очі доверху. Релігія — це не більше ніж контроль. Масове знищення інтелекту і здатності самостійно, а головне логічно, мислити. Релігія — це страх, який нам заганяють підшкірно. І якщо в Середньовіччі, я ще б зрозуміла фанатиків, то зараз вони мені здаються ІДІОТАМИ. Бо ж віра у макаронного бога, видається мені адекватнішою, ніж та, що основана на інцесті, педофілії і крові, крові, КРОВІ!
Просто подумайте. Невже так важко просто подумати? Будь ласка.
Що є ваш Бог? Любов? Любов, яка коріниться в страхові, диктатурі і ніколи не прощає? От просто подумайте : ось є ви. Вас послали на землю, для прославляння і служіння богу вашому, щоб ви тут жили у бідності, сірості і без ніякого натяку на щастя (це при тому, що живемо ми раз). І ви живете, молитесь, ходите до церкви, рятуєте свою, ще від народження грішну, душу, щоб потім можливо потрапити в рай(а тут така ремарочка: ви туди потрапите, якщо у вашому роду до сьомого коліна ніхто нічого не натворив, бо якщо ні, то вам у пекло, або ж віддавайте когось із своїх у монахи, вони вимолюють сім поколінь(це якщо ви не знали). І ось ти молишся, все життя у всьому собі відмовляєш, намагаєшся навернути всіх на шлях істинний, а потім(ну, випадково) чи то загордився, чи то об"ївся, чи прибив когось. І все. І ти потрапляєш у пекло. Бо ж якщо ти все життя гульбенив, а потім покаявся, то ти праведник, а якщо навпаки... ех. суши весла. До чого я це все писала. От є ви. Є ваша душа. Є життя. І є вічне життя, позаземне. А буде то раєм чи пеклом, ви маєте заслужити за якихось 65 років (плюс-мінус). Тобто, за якийсь із гріхів, який ви натворила за життя, ви будете вічно, ВІЧНО коптитися у диму і варитися у смолі?
Тобто, ваш бог. Істота, що наділена найвищим розумом, найчистішою любов'ю, найщирішим прощенням, кидає вас у пекло, за якийсь мирський грішок. Назавжди. Довічно.
Ви собі масштаби розумієте? Чесно?
Бог, якого нам пропонують, схожий на мале, примхливе, самозакохане дитя. І аж ніяк не на досконалість розуму. Мстиве, егоїстичне дитя.
Я не вірю у такого бога. Я не вірю людям, які мені розказують про нього, які повчають тебе як жити. А самі потім п'ють, зраджують, жиріють, бо.. можна буде помолитись. І на все тобі буде прощення. Бо ж бог прощає тих, хто молиться, хто прославляє його. Це, як шеф, на роботі, якому потрібно постійно...(ну, ви ж мене зрозуміли). Бо інакше не буде тобі ні премії, ні підвищення, і взагалі тебе можуть поперти з роботи( у пекло, наприклад).
Бога. Не. Існує.
Принаймні того, яким його нам пропонують.
Я не вірю у жодного бога, якого нам пропонують. Я не вірую жодній релігії. Ібо релігія створила свого бога. Вигідного саме для неї. Вигідного, для якоїсь групи людей. Для контролю.
Бога створили люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505962
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2014
автор: Жабокрик