Мої зажурені весни,
Із холодним березневим дощем,
Куди мені їх віднести,
Щоб якось зменшити щем...
Мої полатані фрегати,
Знову попали в пригоду,
Немає кого позвати,
Щоб витягти надію із броду...
Моя втомлена мрія,
Заледве волоче ноги,
Як та остання заведія,
Оббиває даремно пороги...
Моя спантеличена зоря,
Не кличе навіть у снах,
Чому так багато горя,
Насправді є у вітрах ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506070
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2014
автор: Мандрівник