Молитися на небо вічним сном
й триматися за руки без відносин -
це як прощення просити за любов,
що нам за плечі безпощадно трусить.
І серед вітру бачити дощі
нам не відмовить жожна заборона,
коли в деревах загудуть хрущі -
ти станеш просто, як звичайна забобона.
Гарячі очі кольору води
мене чіпляють дивлячись у душу.
Й татуювання на зап'ясточку руки
Мені шепоче, що любити тебе мушу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506096
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2014
автор: Вероніка Стрельченко