Тишу… сивочолих борів
потривожить, либонь, тільки сойка,
диво з див світанкова багрінь,
пересіяна кронами сосен.
[i]Приспів:[/i]
[i]Зачарований я – красою,
заворожений я – тобою,
земле рідна моя – дивна,
мила природо – дика.[/i]
[i] Зачарований, заворожений,
земле, тобою, рідна![/i]
Сонця… перших променів сніп
вимальовує пишні узори,
і співає душа ті пісні,
що підслухала в тиші природи.
[i]Приспів.[/i]
Наче… в святохрамі стою,
видивляю запам’ятний ранок,
кожну сонця краплину ловлю,
незагоєні зцілюю рани.
[i]Приспів.[/i]
Створено 8.02, 10.02. 2007 року
Опубліковано:
1. Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 131;
2. Т. Василько, Є. Заставний "Клавішами весен". Львів: "Ініціатива", 2011. 64 с.
С. 53 - 54.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506197
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2014
автор: Т. Василько