Ридало небо, вітри кричали,
зі Сходу хмари пливли сіро-сині,
А сліз лишилося мало-мало,
Віками години здаються нині.
І гаснуть зорі, найкращі гаснуть...
Прости мене, брате, друже і тату
За нашу долю таку нещасну,
За душу твою... і мою пом'яту.
За цвіт вишневий, дощі весняні,
Осіннє золото, зимовий вечір.
За ту болючу смертельну рану,
За знесилені необняті плечі.
Нема пробачень, - у серці пустка.
Нема прощань і повернень заново.
Встелю пам'ять твою пелюстками,
Молюсь про тебе Богу за хмарами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506281
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2014
автор: Марічка9