Вони мають відчай і пляшку рому на двох.
Їм байдуже, де гине невизначеність зухвалої зими.
Вона приміряє його сорочки і тамує подих від шраму під лопаткою.
З нею він згадує усі апофеми і шукає користі від її передранкових сповідей.
Вони вимикають у кімнатах світло і підіймають спаплюжені крила угору.
Їхні дороги мають спільні знаки, та, чорт візьми, не перпендикулярні.
У них закладена чисельність математичних рівнянь.
Та жоден з них так і не навчився ділити на нуль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506382
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2014
автор: Тесса Колейс