Як люди гублять своє щастя..
Не раз розказують байки..
Чи то насправді усе казка?
Чи може лиш чиїсь думки?
Як люди гублять своє щастя,
Ми чули всюди і завжди.
Воно торкалося зап’ястя
Й тікало раптом від біди
Як стрімголов летіли в пекло
На вітер сказані слова.
І проклинали, щойно смеркло
Люди любов за всі діла
Вони клялися не любити
Казали: «Це в останній раз!»
Та не могли спокійно жити
У долі ж інший був наказ.
І хоч губили люди щастя,
І хоч кляли вони весь світ.
Приймали сльози за причастя
Але леліяли той цвіт.
І хоч бувало зовсім тяжко,
І вже здається ось кінець
Та не бувало так щоб щастя
Не принесло новий стілець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506454
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2014
автор: Оксана Вітовщик