Чорні хмари спогадів полонили наді мною небо.
Розпухли, здається, від відчаю і самоти.
Потріскали рани душі, а ліки лишились у тебе.
Що любила твою "нелюбов", небо, прости!
Хмари...Хмари...Хочу мить, і щоб стала гроза,
Щоб стало без болю ковтати повітря,
Щоб бездиханною стала остання сльоза,
Щоб витягти з серця пам"яті війстря!
Стерти з губ твій останній цілунок,
Повний присмаків зради ночей,
Повний дотиків інших жінок.
Прокляте кохання - мені не в дарунок.
Хмари, благаю розвійтесь вітрами,
Летіть туди, де у людей сердець немає.
Хмари-спогади, не приходьте між снами!
За вами я знаю, є чисте небо безкрає!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506520
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2014
автор: LiTanka