Небо розсипає узори,
Упиваються вина - кагори,
Серед безлічі марив сну,
Хтось малює свою весну...
А десь у низу лихоліття,
Стомлене сумом століття,
Лиш у верху є ще спокій,
Про який говорили пророки...
І хмарами як кораблями,
Мандрують ті, що з Богами,
Нестримним польотом в безодню,
Долаючи стихію природню...
Не знаючи законів війни,
Осторонь глухої стіни,
Духом підносяться душі...
Подалі від грішної суші...
Обабіч безладдя, зневіри,
Кружляють у просторі ліри,
Дають ще маленьку надію,
Під час людського буревію...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506542
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.06.2014
автор: Мандрівник