Полин… полин…
Мій відчай у вікні…
Кричав… благав…
Летів самотнім птахом…
Мені іще вчувалися пісні…
Без кольорів…
Що називають страхом…
Полин трава…
Твій неповторний запах
Відчую я…
І знову все по колу…
Як зайченя
У вовчих хижих лапах…
Де відчай я обрала
За основу…
Я знаю… так засуджений
На смерть…
На синє небо дивиться
Крізь грати…
Змалюй мені
Оту осінню мить…
Як весну не посмів
Намалювати…
Яким вогнем
Горіло кожне слово…
Як пахли квіти
Із твоїх долин…
Я ж обираю відчай
За основу…
І ще траву…
Що хтось назвав
Полин…
Полин – трава…
Розколото… роздіто…
Розірвано на клаптики
В мені…
Коли змалюєш
Те осіннє літо
На снігом запорошеній
Стерні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506565
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: гостя