Шукаю істину твого-мого життя,
Та здогадки мої ще жебракують.
Тримаю на руках мале дитя,
І я над ним, як німб, що порятує.
І це дитя неначе первоцвіт
Свої пелюстки білі розпустило,
Іще мабуть не знає білий світ -
На все життя мене він ощасливив.
І сколихнуло серце мов трава,
І у очах осінньо задощило,
Наповнена щасливістю душа,
Вона в мені така пресвітла, щира.
У дітях тільки наше майбуття,
І в цьому моя істина, авжеж.
Тримаю на руках мале дитя,
І я над ним, як німб, що збереже.
05. 10. 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506584
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: Віктор Остроух