Солдати-квіти
Присвячується молодим солдатам,
Які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.)
В селі за Сулою йшов бій в сорок першім
Тілами покрито все поле було –
Сьогодні ж бо тут трава зеленіє
І килимом-квітом усе розцвіло.
Сюди йдуть дівчата – нове покоління,
Любуються цвітом і хочуть зірвать,
Та щось зупиняє їх, може видіння?
Цього я не знаю, не можу сказать.
Такі вони гарні, ці квіти яскраві
Та щось дуже сумно дивитись на них –
Завжди, ніби, чуєш голос ласкавий,
Погладь, моя люба, оці пелюстки
Це я – той солдат з сорок першого року.
Що тут залишився лежать на віки.
Своєю я кров’ю просочив цю землю
І різними барвами я тут проріс –
Не знав я кохання, бо був дуже юним,
Цей дар нерозтрачений у квітах приніс.
Так люби ж бо, кохана, і будь ти щаслива
За всіх тих солдат, що лежать у землі,
А квіти, то наші серця незрадливі –
Завжди пам’ятай, що ми тут полягли.
А роки пройшли, а роки проходять,
А роки прийшли, а роки прийдуть,
Та все ж у тім грізнім осіннім бою
Вітчизна оплакала юність свою.
О, скільки їх тут полягло, полягло,
о, скільки в домівку їх не прийшло
О, скільки їх матері будуть тужить,
Допоки і будуть самі вони жить.
О, скільки їх тут полягло, полягло,
О, скільки їх квітами скрізь проросло,
О, люди, послухайте голос німий –
О, люди, борітесь, борітесь за мир.
Вересень, 2000, Лубенщина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506611
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: Зоя Іванівна