Дивлюсь на світ зеленими очима,
І стало легше дихати.
Там, за прикритими дверима,
Танцюють вихори,
Квіткові вихори.
Чекала дощ…
І ось все небо темне,
Неначе ніч над серцем нависає,
І ринув дощ,
І не даремно
На нього довго так чекала.
Умилася дощем,
Напилася досхочу
Свяченої води
Заплаканої ночі.
І стало ліпше видіти.
На світ, неначе знову народилась,
Коли сльозами Божими умилась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506619
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: Марина Цуркан