Мій друже, ти спіймав блискавку.
Ти пальці обпалюєш небом,
Гукаючи всіх богів світу.
Межа – вона (віриш?) вже близько так.
В межі в тебе завжди потреба,
Лиш біг треба вчасно спинити.
Мій друже, ти спіймав блискавку!
І небо вже впало на тебе,
Озвавшись дрижачими дримбами
І ледве вловимими іскрами
Ударило гонгом по ребрах.
Бо всі, хто так несамовито
Блукає іржавими балками,
Наосліп шукаючи виступи,
Зривається й падає в небо.
А блискавки – струни для тебе.
8 червня 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506649
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 22.06.2014
автор: Софія Костицька