Стільки писаних історій бачимо й читаємо
Ми двоє могли би йти за руки
Твої й мої думки – мабуть час марнуємо
На любов, чи то кохання щастя мить
Дивлюсь у очі
Глибокі твої очі
Кажеш йди, іди вже геть
І сама кудись під землю
Очі… Тепер вже сльози
Боляче, нестерпно, як спинити
Душа у тілі затремтіла
Ти моя пташко
Обійму і може пройде…
Тепер стою і плече лишилось мокре
Ти пішла, лишила
І не сила глянути в твій слід
Де краплі сліз руйнують світ…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506748
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: Василь Великий