Вночі при місяці гуділи чорні трави,
Бродив у стеблах їх первісний сік,
Звиваючись, як коси у Купави
І гублячись в артеріях просік.
Почувся сміх глухий, глумливий шепіт,
Ужалило і обпекло росою,
Тягнувся місяць рогом: "де він?де він?"
Озвались трави пусткою лункою.
Щось плюхнулось у озеро, травою
Полоскотало та похихотіло...
Допоки не вляглась вода смолою,
Я в неї зазирнути не посміла...
Гуділи чорні трави, місяць вповні,
І чи то було дійсно, чи наснилось -
Із вододзеркала тоді глумливо-чорні
Русалки очі пильно так дивились
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506750
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: Парчевська Ольга