Від спраги земля вже втомилась,
Очищення жде із небес.
І сонечко світить на милість,
Де дощ благодатний , той де?
Травичка у вись споглядає,
Аж раптом хмаринка моргне,
Та дощ заблукав десь за краєм
Із вітром у схованки тне.
Заплющили очі лілеї,
Немов би пророчили дощ,
Кружляли хмарки над землею,
І сльози зірвались , отож.
Такий благодатний ,як ладан
Дощ квіти від пороху вмив,
Усі посміхалися радо,
А він все хмаринки будив.
22.06.14 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506762
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: леся квіт