Жодна революція не в змозі подолати кризові явища в суспільстві .
Лише тоді , коли кожна людина буде прагнути до власного морального вдосконалення , можливими будуть суспільне благополуччя і добробут
Л. Толстой
Усі ми звикли нарікати
на долю злу , на неталан ,
і звикли винного шукати ,
але ж шукаємо - не там !
Нам винні влада і сусіди ,
то надмір спеки , а то дощ ,
порожні відра , чорні кішки ,
а іноді - і сам Господь ...
Нам винні всі ...
І навіть трішки сумління душу не гризе .
Магнітні бурі не страшні вже ,-
а ті , що в нашій голові .
Міняєм мера й президента ,
сім'ю , державу , навіть стать ,
та поміняти своє серце
немає розуму , на жаль .
Бо якби кожен з міліонів
забув про гордість і пиху ,
забув про заздрість і захланність ,
про бруд у ліжку
й марноту ,
що серце міцно закувала
в кайдани егоїзму й зла ,-
тоді би зараз не стогнала
в безвиході твоя земля .
Й були б в нас людські президенти ,
і родичалися б брати ,
та щоб так сталося - ПРОКИНЬСЯ !
зміни себе , найперше , Т И !
2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506794
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2014
автор: Іванюк Ірина