Коливається маятник
листям осіннім додолу
полетіло усе шкереберть.
Ну що! Не хнюпся на долю,
як у присуді вказано смерть.
Твій Хронос спливає
подихом тихим пустелі.
Розчерком білих чорнил,
зірок ти не знайдеш на стелі
свого склепу з гранітових брил.
І що ж бо вже вдієш,
створено власний закон.
Не перечити ж долі, і чим?
Є наказ — "Перейти Рубікон!.."
Наступною жертвою обрано Рим.
Чи істина в фальші?
Вислизне з рук як змія.
Позбавлене змісту для мене,
це культове слово "кохання", і я
не погоджусь натомість на менше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506855
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2014
автор: Антигерой