Ми не були створені для того, щоб разом ходити в кіно, на танці, на побачення в маленьких кафе, разом робити дурниці… Щоб триматися за руки, сміятися під ковдрою вночі та вигадувати імена нашим майбутнім дітям. Ми не були створені для того, щоб бути разом.
Але закохалися.
Та єдине, що ми можемо собі дозволити – це закохані погляди, крадькома. Ніжні усмішки одне одному. І більше нічого. Мої очі можуть лише пестити твої очі.
Знаєш, ми могли б бути разом, якби не тисячі «але», отих проклятих, злощасних «але», які так часто руйнують людські життя.
Здавалось би – що нам заважає? Ми з тобою обоє вільні… Та перепони все ж таки є. А найголовніша – то думка родини, суспільства.
Проте відмовитися від цього кохання зовсім я не можу – це єдине, що зараз має для мене сенс. Якщо його не буде, я потону в цьому жорстокому, безжальному світі зруйнованих ілюзій. Дозволь мені тебе любити? Присягаюся, мені більше нічого від тебе не треба. Лише твій погляд і усмішка. І понад усе на світі я хочу, щоб ти був щасливий. Зі мною чи без мене – просто щасливий. Просто був.
Знаєш, мене зігріває сама думка, що ти є. Ніколи не думала, що таке буває. Але ні, буває.
Я не знаю, як довго триватиме між нами ця німа історія, але хочеться вірити, що довго. Шкода, я не можу доторкнутися до твоєї руки – не маю права. А так хотілося б…
Добре, що ти не знаєш моїх думок. Ти б збожеволів. А я от, не божеволію в своїй голові. Дивно, чи не так?
Хочу попросити тебе… Знаю, щойно присягалася, що мені нічогісінько не треба, а тут… Ні, дещо все таки треба. Можна я буду бачити тебе хоч раз на тиждень? Хоч 2 хвилини? Знаю, що прошу забагато… Але ж мріяти не шкідливо. Шкідливо не мріяти. То як?
Посміхнувся. Ідеш?!! Так швидко… Я не встигла тобі розповісти все, що хотіла!
Розповісти подумки.
Ти все далі і далі… Озирнись. Будь ласка, озирнись! Дай мені знак, що ми ще зустрінемось, що все буде гаразд… Озирнись, прошу тебе. Це означатиме, що в мене є надія, сенс у житті. Озирнись, чуєш!!!!!!!!!!!!!!!!
Не озирнувся…
20.02.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506905
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2014
автор: Sereniti_Flawia