У матері в садочку вишня низько
Схилила віти до моїх плечей –
І я стою малесеньким хлопчиськом
У затінку, де сонце не пече.
Зриваю я рубінчики маленькі:
В них сонечко у кожнім виграва,
В них – теплота душі моєї неньки,
В них чую колискової слова.
Сльоза гаряча падає під ноги:
Я тут давно дитинство загубив,
Бо юність у незвідані дороги
Покликала на пошук дива з див...
Тепер стою під вишенькою нені,
Схилилися рубінчики із віт…
Листочки перешіптують зелені
Усі слова про цей дитинства світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506945
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2014
автор: Grigory