Червоні подихи гучної пустоти
Заполонили всі мої глухі світи.
І небеса, розпалені її плачем,
Нависли наді мною вогневим мечем.
І кожна крапля, що стікає з неба,
Щораз нагадує лише про тебе.
Вони геть не солоні, як ті сльози
З твоїх очей, коли в душі б`ють грози...
Вони, і справді, зовсім не солоні.
Вся сіль, яку ввібрали ці долоні,
Була по-трохи вимита з колись сухих,
Але вологих вже рядків знімілих книг.
23.06.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506950
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2014
автор: Микита Баян