Найкрасивіші квіти перші,
Наймиліші завжди останні,
Все по полю несеться вершник,
Щоб роздмухати нам світання!
Найгрізніша гроза у полі,
Наймиліші громи оркестрів.
Все що вимолим ми у долі -
Лише хліба шматочок черствий.
Та найвище злітає думка,
Найтепліша любов у серці.
Тільки знову стає нам сумно,
Бо нема переможця в тім герці.
Ми живемо, наче, не вперше,
І підем, ніби-то, не востаннє -
Просто збився з дороги вершник,
Зачепившись в житті за кохання.
20.02.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507051
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2014
автор: Микола Серпень