Так по-осінньому, пане, крокуєте в літніх садах,
Аж паморозь грає волоссям!
Здається, у кожному кроці,
Здається у кожному жесті у вас вересневий стяг.
Чому так насупили, пане, хмари в блакитних очах,
Аж ось полетять блискавиці!
Здається, калюж повні вінця,
Здається, глибокі лимани від жовтня в зіницях блищать.
Так не по-літньому, пане, на Ваших вустах пересміх,
Аж грім пролітає у серці!
Здається, що Вашу відвертість,
Здається, що Вашу веселість листопад сховати устиг.
Так по-осінньому, пане, прожити роки не дано,
Аж радість хапає за душу,
Аж промені сушать калюжі...
Осінньо говоримо, пане, - по-літньому все ж мовчимо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507052
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2014
автор: Siya