Як це чудово вдягнуть полотняну
Давню сорочку, хрестом вишивану,
Що береже від напасті та зла -
Це, як мов напився води з джерела.
Юбку до неї дібрати квітчасту,
Чорний кептар із калиною, рястом,
Хустку на голову взять, як годиться.
От вам і справжня жона-молодиця!
Що там сучасне вбрання від кутюр!
Є в нім душа? Тільки слід від купюр.
То ж вишиванки в селі чи в столиці
Радо носімо, бо ж ми – українці!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)