Він у душах людей намагався помітити тонкощі,
Щоб пунктиром на ватман духовний нак[b]и[/b]дати контур,
А для неї важливими були на тілі коштовності
І не було в житті, крім любовного, жодного фронту.
Він вважав, що на небі заховано мудрість непізнану
Та, бувало, думками сміливо злітав між планети,
А вона килимами обх[b]о[/b]дила землю потріскану,
З намаганням заможного дурня впіймати в тенета.
Він умів необхідне у Долі узяти привітністю,
Знав добро повертається завжди, як кажуть, стократно.
А вона у Життя відбирала гостинці лиш хитрістю,
Виставляючи часто бездушно себе і безтактно.
Він казав їй, що людяність в світі є вищою цінністю,
А вона говорила, що місце йому в божевільні.
У них було занадто багато разючих відмінностей,
Хоча батько і матір, на подив, у них були спільні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507121
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 24.06.2014
автор: Олександр Яворський