Такі багатолюдні вулиці аж надто пахли пусткою,
Наповнені самотністю бульвари вкрились неба хусткою...
Але вже по полудні сонце збільшило ті подихи пустелі.
І навіть всі розгублені ним хмари лізли вгору, мов на стелю.
Ще вчора розливалися дощі, можливо, завтра будуть знову,
Але сьогодні тут пекуче сухо, як і в нашій вже розмові.
Та все ж я сподіваюся, озера слів твоїх заповнять води,
На кожній річці, на їх кручах, дамб не буде видно й перешкоди.
24.06.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507145
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2014
автор: Микита Баян