Ми разом йшли з тобою під вінець,
Де дали клятву Богу, непорушну,
Де душі об’єдналися в одне,
Де свідки були незворушні.
Ми так надіялись прожить,
Земне життя в любові,
Щоб разом нам на старість літ,
Віддати шану, Богу.
Та видно думав так один,
Бо другий, зрікся свого слова.
Він тихо, мирно так пустив,
В своє життя лихого.
І біль відчув я неземну,
Душа розрізана на двоє,
Де мали бути тільки я і ти,
Став третій – найманець лихого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2014
автор: yuro