Кудись подівся літній вітровій,
Мов дзеркало, спокійне тихе плесо.
Лиш рибка іноді тихенько сплесне
Та кумкне жабка в рясці річковій.
Комарик прагне зайвий раз гризнуть,
Десь скрикне необачно качка дика.
Ти відчуваєш: світ такий великий,
Що хочеш ти забутись і забуть,
Впустити в душу сили і снаги,
Закоханий довічно у природу.
Сидіти й споглядати небо, й воду,
Розлогі верби, рідні береги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507369
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.06.2014
автор: Лариса Журенкова