Розвію подихи небесних кулуарів,
поцуплю спомини лихі від тебе нишком.
Дурман сумісних сподівань поліг в гербарій,
і загубивсь між сторінок старої книжки.
Востануть рухи сутінкової сліпо́ти,
Вітрилам хворим перетиснувши легені.
Обійме зграя чистих хвиль уламки плоту,
і поховає прах у темнім Борисфені.
Приємні очерки облич щасливо юних
сполошать спокій нетривкий своїм пришестям,
здіймуться дзвоном інструментів голострунних,
і знов поникнуть вглиб імлою перехрестя.
Бо десь у нетрях - неотесаних, дрімучих,
де навіть страх боїться сунутись без зброї,
пробіглось зойком ледь помітним попід кручі
щось надто гучно недосказане тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507379
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2014
автор: Марат Єсенський