Якби кожен з нас знав,
Скільки серце витримує болю,
Він би сам від себе тікав,
Він би кляв із дня в день свою долю.
Бо життя і так нелегке,
З кожним днем стає лише важче,
І нехай кохання терпке,
Та без нього нам жити не краще.
Двадцять перший уже надворі,
Це пора нових технологій,
Світ має стільки нових відкриттів,
Та лиш коханню нема аналогій.
Бо йому під силу усе,
Воно не має меж та границь,
Воно за хмари тебе віднесе,
Без магії та колісниць.
З ним - дріб'язковий весь світ,
Для тебе є тільки вона,
Лиця її маковий цвіт,
І голосу ніжна струна.
Пам'ятай ти слів десять простих,
Не картай за стандарти себе,
«Треба жити лиш тільки для тих,
Хто кохати буде тебе...»
25.06.14 р. 23:44 ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2014
автор: Святослав Грішний