А любов від мене не відходить.

А  ЛЮБОВ  ВІД  МЕНЕ  НЕ  ВІДХОДИТЬ.

Соловейку,  мій  природний  брате,
Чи  почую  ще  твої  пісні?
А  земля  готується  вже  спати,
І  чи  буде  спатися  мені?

Соловейку,  ти  вже  десь  далеко.
А  мені,  летіти  нема  як.
Облітає    на  ставкове  плесо,  
Старих  верб  червоний  листопад.

Соловейку,  вже  на  тихі  води,
Ліг  туман,  як  марево  сумне.
А  любов  від  мене  не  відходить,
А  любов  не  кидає  мене!

Зустрічаю,  наче  ласку  Божу!
Проводжаю,  наче  назавжди.
Вже  без  неї  бути  дня  не  можу,
І  не  маю  дітися  кудись!

Соловейку,  брате  поетичний,
Ти  співаєш.  Я  співаю  теж.
Бо  живу  під  прапором  ліричним,
Де  коханню  не  існує  меж.

І  нехай  завіють  завірюхи,  
І  нехай  все  снігом  заметуть,
А  прийде,  щоб  пісню  мою  слухать,
Та,  -  яку  Коханою  зовуть.

Я  її  пісенно  привітаю,
Приголублю  серденько  її,
І    як  ти,  натхненно  проспіваю,
Як  співають  в  травні  солов’ї!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507470
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2014
автор: dovgiy