Зупинились роки
на Твоєму обличчі.
Ти така ж як тоді,
хоч було це давно.
І у юність далеку
мене тихо кличеш –
Ми рушаємо знов
на індійське кіно.
На екран – у пів-ока…
Мене не зворушать
Долі-перипетії
тих азійських Джульєт.
І доповнив мою
неспокушену душу
досвід років подальших,
щоб змінити сюжет.
Я долоньки Твої
знов несміло запещу.
Любе личко не лишу
без цілунків-звитяг…
Доленосні зірки
нам осяють цей вечір,
Стежку спільну
покажуть
довжиною в життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507541
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2014
автор: Юрij Бyжaнuн