Кажуть, людина цим світом не йде

Кажуть,  людина  цим  світом  не  йде,
мов,  її  доля  цим  світом  веде  -  
в  поле,  в  палаци  та  частіше  під  тин
і  нічого  не  поробиш  із  цим.
Та  думка  інша  втішає  мене:  
не  доля,  а  серце  тут  основне.
Бо  серце  зіткане  з  любові  
світлий  шлях  завжди  знайде  у  долі,  
душу  не  дасть    загубити  під  тином  
Турбуватиметься  нею  як  мати  сином.
Якщо  серце  в  полоні  злоби,
воно    і  з  палацу  кине  туди  
де  морок  сірий,  де  потьмяніли  зірки,  
де  вздовж  шляху  одні  будяки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507570
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.06.2014
автор: Леонід Ісаков