І вже ніколи на Парнас
Нам не зійти, мій любий друже.
Там рій бджолиний і без нас –
Розчавлять в натовпі байдуже.
Тому єдиний шлях – пиши
І викладай до інтернету.
То – рівень твій, либонь, вірші
Не візьмуть навіть у газету.
Там свій кагал, свій балаган,
Їх забагато і без тебе,
Там лаври і почесний стан
Бездарність стягують до себе.
Не переймайся, друже мій,
Страшися участі поетів,
Які громадою віршів
Не мали і не мають злетів.
Пиши, і муза одарить
Тебе колись вінком із лавра.
Мені ж від сорому болить,
Що є поезія безправна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507606
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.06.2014
автор: Г. Король